top of page

       «Я відчуваю постійну втому»: як вберегти власний ресурс

Інколи через стрес і психологічне навантаження ми відчуваємо постійну втому. І одразу ставимо собі запитання: «Де взяти ресурс?». Але чомусь часто ігноруємо інші, не менш важливі: «Як це — бути в ресурсі — для мене» чи «Як берегти свій ресурс?»
   Зрозумійте, що для вас означає бути в ресурсі
Ви в ресурсі — це НЕ тоді, коли ви НЕ втомлені. Ми не можемо прагнути до чогось «не». Бути в ресурсі — це з легкістю братися за завдання, відчуваючи при цьому спокій, задоволення і азарт. Навіть проговорюючи замість слова «втома» слово «задоволення», ми вже можемо почуватися краще.
   Не витрачайте ресурс на речі, які не приносять користі
Подивіться: на що зараз витрачаєте свій ресурс? Складіть список і знайдіть те, від чого можна відмовитися. Наприклад, вам не потрібні суперечки в інтернеті, спілкування з людьми, з якими  нудно, і щоденне читання новин. 
   Віднайдіть власні способи відпочинку
Ваше завдання — точно розуміти, що наповнює вас енергією та позбавляє напруги. Для кожного це буде щось своє. Тож важливо достеменно знати, як це працює саме для вас. 
   Плануйте відпочинок
Навіть якщо це звучить дивно, все одно плануйте відпочинок. І йдеться не тільки про мандрівки. Планувати можна (і варто) час (чи день) без справ, денний сон, прогулянку, відпочинок перед телевізором чи медитативні практики відновлення, а також перерву на чай. 
   Розвивайте в собі культуру відпочинку
Навчіться сприймати відпочинок не як щось вимушене, «бо ви так далі не можете», а як щось прекрасне і бажане. Пробуйте нові способи відпочивати. Створюйте «відпочинкові» традиції  для себе і близьких. 

Джерело: Блог про психологію і стосунки «Поцілунки»

Психологічні передумови виникнення шкідливих звичок у підлітковому та юнацькому віці

  Шкідливі звички — ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих - це наркоманіяалкоголізмтоксикоманія та тютюнопаління. Кожна з цих звичок викликають залежність людини від тої чи іншої речовини, яку вона вживає.

  Розглядати дану проблему слід крізь призму психологічних знань. Адже, підлітковий і юнацький вік – один із кризових етапів у становленні особистості. Він характеризується рядом специфічних особливостей. Це вік кардинальних змін у сфері свідомості, діяльності і системи взаємовідносин особистості. Цей етап характеризується бурхливим ростом людини, формуванням її організму, що помітно впливає і на психологічні особливості підлітка або юнака. Підлітки із властивими їх віку чуттєвістю виявляються найбільш незахищеними і психологічно безпомічними перед життєвими труднощами. Не маючи достатніх навичок для їх рішення, не вміючи чи небажаючи обирати адаптивні способи зняття напруги, вони можуть вдаватися до адиктивних засобів поведінки.

  Людина – індивід соціальний, бо лише в соціумі виховується особистість. Сім’я – це перший інститут соціалізації дитини. В родині діти опановують азбуку людського спілкування, а через неї і азбуку людських взаємостосунків. Функціональне призначення сім’ї складається із важливих елементів. Чим більше функцій у кожної окремої сім’ї, тим багатші внутрішньо сімейні стосунки. Дисфункційні родини (неблагополучні) руйнують не тільки відносини, а й особистісні властивості особистості дитини. Для дітей з подібних сімей ускладнені таки значущі для особистості процеси, як сприйняття об’єктивної складності оточуючого світу, повноцінна адаптація до мінливих умов дійсності, вміння брати на себе відповідальність і робити вибір.

  В юнацькому віці вибудовується нова ієрархія системи життєвих цінностей. Ці особливості проявляються у поведінці, розвитку вольових рис особистості і у самоконтролі поведінки. Водночас змінюються стосунки в середовищі однолітків, виникають більш-менш замкнуті осередки молодіжної субкультури, вплив яких є визначною причиною вибору підлітками та юнаками моделі поведінки.

  Передусім якісні зміни пізнавальних процесів, розвиток інтелекту спричиняють появу потреби осмислення/переосмислення навколишнього світу та свого «Я». Нерідко такі зміни  набувають патологічних ознак . У поведінці юнаків та дівчат спостерігаються значні ускладнення в процесі адаптації до оточуючого середовища, що є однією з причин появи стійкої залежності. Поширеними формами залежної поведінки, яка в однаковій мірі властива юнакам та дівчатам підліткового і юнацького віку - шкідливі звички.

  Пояснюючи сутність будь-якої психологічної залежності, слід відштовхуються від природного прагнення людини до духовного комфорту та її невміння подолати труднощі на шляху до бажаного. Яка ж роль психолога в такій ситуації? Психологічна консультація та корекція залежної поведінки підлітків та юнаків повинна, в першу чергу, спрямовувати молодь вчитися та усвідомлювати, що оточуючий їх реальний світ – це не лише суцільне задоволення, а це також і світ наполегливої праці з невдачами, втратами, переживаннями. Реальне життя не може бути або білим, або чорним. Головне завдання молодої людини – навчитися бачити і жити у гармонійному поєднанні хорошого і не зовсім. Також, важливим є формування «психологічного імунітету» особистості, який сприяє психологічному захисту від реклами, теле- та кінопродукції, а також втягування однолітками, дорослими у небезпечні пригоди, експерименти.

  До основних чинників, факторів поширення шкідливих звичок серед молоді відносять:

  1. формування залежності у більш молодшому віці (період шкільного навчання);

  2. пасивне проведення відпочинку;

  3. байдуже ставлення до власного здоров’я, негативне – до спорту та фізичної культури;

  4. низький рівень доходів сім’ї;

  5. примітивність світогляду.

  Встановлено типові особистісні риси юнаків та дівчат із будь-якими формами залежної поведінки – висока особистісна тривожність, комплекс неповноцінності, схильність уникати відповідальності за власні вчинки. А також низьку толерантність до повсякденних труднощів, поверхову соціалізацію, схильність до звинувачування інших, уникнення відповідальності, стереотипність, повторюваність поведінки. Поява та закріплення будь-якої залежності у юнаків та дівчат пов’язана з компенсацією негативного образу фізичного “Я”. Інакше кажучи, індивіда захищають лише такі знання про реальний світ, які глибоко та діалектично розкривають зміст соціального буття людини. Це, зокрема, наполеглива праця, реалізація здібностей, досягнення мети, що супроводжуються перемогами та успіхами поруч із втратами, розчаруваннями.

  Найчастіше до алкоголізму та наркоманії підлітки вдаються через життєвий досвід, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Наркологи та психіатри на перше місце став­лять патологію розвитку особистості, тобто спадкові вади у функціонуванні вищої нервової діяльності. Це, насамперед, діти з психопа­тичними рисами характеру, невротичні, емо­ційно нестійкі, розумово відсталі. На думку психологів, жодна з цих причин не є тою, що безпосередньо детермінує виникнення бажання вживати алкоголь чи нарко­тики. Справді, ми знаємо, що багато дітей виховується у складних сім'ях, які мають низький культурний рівень, однак далеко не всі вони стають алкоголіками чи наркоманами. З другого боку, більшість дітей, що стоять на обліку в психоневрологічних диспансерах (тобто мають значні відхилення у розвитку нервової діяльності), все ж таки знаходять своє місце у самостійному житті. Таким чином, детермінантою виникнення алкоголізму та наркоманії неповнолітніх виступають не зов­нішні обставини, і навіть не внутрішні особли­вості, а свідомість, внутрішній світ самого під­літка.

  Те, як сама людина сприймає всі життєві обставини, як вона ставитися до оточуючих, як вона переживає події свого буття, саме це є предметом психологічного аналізу, і саме це визначає, чому одна дитина, незважаючи на несприятливі умови життя, виростає достой­ною людиною, а інша, що виховується начебто в заможній, благополучній сім'ї, починає вживати алкоголь або навіть наркотики.

  Якщо завдання медицини — боротися з наслідком дії наркотиків, а пра­воохоронних органів — перекрити шляхи доступу психотропних речовин до неповно­літніх, то завдання психологів—добитись, щоб людина сама не бажала вживати алкоголь. Якщо будуть знайдені психологічні механізми формування установки на здоровий спосіб життя, то медичні та юридичні аспекти відпадуть самі собою.

Отже, віднайти психологічні причини виникнення шкідливих звичок у неповнолітніх — значить відповісти на запи­тання "Чому підліток хоче змінити свій психо­логічний стан саме штучним шляхом?"

изображение_viber_2021-02-03_16-55-36.jp

Як підтримувати дитину, щоб убезпечити її від можливого насильства.

1. Розмовляйте з дитиною

Дорослі, які постійно розмовляють з дитиною, переважно знають картину її життя – що відбувається в садочку, школі, хто є друзями, а хто ворогами.

Розмовляйте з дитиною, коли тільки маєте можливість, розпитуйте, дозволяйте багато говорити саме дитині, не розказуйте замість неї, лише запитуючи «так» чи «ні». Якщо щоденна загрузка дня не дозволяє приділяти розмовам час, особливо з дітьми старшого віку, коли графіки батьків та дітей не завжди співпадають, скористайтеся сучасними цифровими можливостями – сімейний чат, переписка в соцмережі тощо. Контролювати кожен крок дитини не варто, але знати, як проводить день дитина – обов’язок дорослих.

Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною і нівелювати їх на початку.

2. Довіряйте дитині

Дитина повинна знати, що дорослі їй довіряють, і що вона може довіритися дорослому. Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на

прикладах, що ви вмієте берегти таємниці, що не будете здіймати скандал за кожну дрібницю, а просто вкажете, як було б зробити краще.

«Навіть якщо ви помітили обман дитини, не поспішайте її карати та засуджувати. Перш за все варто подумати над причинами обману, а вони завжди є. Наприклад, дитина боїться покарань, тому не говорить правду, чи їй соромно визнати свої помилки, або ж не хоче вас засмучувати. Розуміючи почуття дитини вам буде легше налагодити з нею довірчий контакт, заспокоїти та допомогти розкритися вам. Почати розмову можна з таких слів: «Бачу, що ти засмучений/на чимось. Розкажи все як є, навіть якщо соромно». «Обіцяю, ми не будемо тебе карати, а допоможемо розібратись у ситуації, розкажи, що сталося». «Якщо ти чогось дуже хочеш, розкажи нам, ми разом подумаємо, як це отримати». «Всі твої бажання важливі і заслуговують на увагу, ти можеш чесно розповісти нам про них» – радить дитяча та сімейна психологиня Антоніна Оксанич.

3. Не прикрашайте проблеми «бантиками»

Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть з ними трапитися, прямо. Дитина має відрізняти стандартну ситуацію від критичної та точно розуміти, що з нею трапилася проблема (часом діти не розуміють, що щось відбувається не так, неправильно). Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не вдягайте на дитину «рожеві окуляри». Так, проблема насильства над дітьми існує в світі, в Україні, може трапитися в школі, на вулиці, у соціальній мережі. І найстрашніше, що кривдник – це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може і людина із близького кола. Зазвичай такі люди входять в довіру і систематично «підготовлюють» дитину до своїх злодіянь.

Потрібно вчасно виявляти та розповідати про проблеми дорослим. Дитина точно має розуміти, що «вона – не іграшка».

4. Кордони тіла дитини

Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство. З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити, чи можливо було її уникнути (ЗМІ часто висвітлюють випадки насильства над дітьми, не закривайте очі, сприймайте, як ситуації, які можна обговорити спокійно, без емоцій, з дитиною). Діти молодшого віку чітко мають володіти інформацією про кордони тіла — використовуйте правило «Тут мене не торкайся»: ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, що зазвичай закриті нижньою білизною і вони, в свою чергу, також не мають права торкатися інших в тих самих місцях (звісно, мова не йде про ситуацію, коли потрібно звернутися до лікаря тощо).

5. Шантаж дитини

Розповідайте дітям і про те, що її можуть почати шантажувати. Дитина має знати, що те, що причиняє їй образу, і покривається словами «нікому не розповідай» потрібно негайно викрити – розповісти батькам, вчителям, дорослому, якому довіряють. Дитина повинна знати, що дорослий допоможе припинити шантаж та підтримує. Поясніть, що, чим далі йде замовчування проблеми, тим глибше вона ранить.

6. Насильство через екран

Відсутність інформаційної гігієни – проблема не лише нашої країни, діти схильні не вирізняти контент та, внаслідок, можуть стати жертвами насильства через екран.

Проводьте певний час в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри, роздивляйтеся нові іграшки, із старшими – нові гаджети. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч, дозволять вам нативно розповідати, що є «хороші» сторінки, а є «погані», що є злочинці, які можуть видавати себе за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.

7. Будь-яку проблему можна вирішити

Цю фразу повторюйте дитині щодня, декілька раз на день, як мантру. Чим частіше дитина чутиме, що «будь-яку проблему можна вирішити», тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна.

Якщо проблема вже сталася, її потрібно прийняти, щонайшвидше повідомити дорослим про її існування, знайти рішення і забути про проблему. Цей алгоритм також промовляйте дитині – так вона знатиме не лише стандартну завчену фразу, а й чіткий алгоритм дії.

Як батькам уберегти дітей від самогубства?

 

З початку 2021 року в Україні у різних

регіонах почастішали випадки самогубств

серед підлітків. 

 

Обставини смерті у кожному випадку різні, серед можливих причин – вплив соцмереж та небезпечних ігор, на кшталт, «Синій кит» чи «Момо».

 

1. Щоб вберегти своїх дітей від фатальних вчинків, батьки мають бути особливо уважними та розважливими.

2. Розмовляйте зі своїми дітьми про небезпеку в інтернеті.

3. Цікавтеся життям своєї дитини, її почуттями та переживаннями. Приймайте її, без приниження, критики й знецінення.

4. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини.

5. Діти є дуже чутливими та вразливими. Підтримуйте та допомагайте їм. Пам’ятайте, що жорсткі заборони та ваше суворе ставлення можуть погіршити ситуацію.

6. Зверніть увагу на коло спілкування дитини.

7. Слідкуйте за поведінкою своєї дитини в реальному та онлайн-житті. Якщо помітили різкі зміни, або маєте певні сумніви та побоювання – зверніться за психологічною підтримкою.

Календар турботи про себе

Практики відновлення для педагогів та батьків

Майбутній першокласник!

     Сьогодні ти пройшов одне з перших випробувань в твоєму житті. Незалежно від результатів, ми б дуже хотіли, щоб ти назавжди запам'ятав: будь-яка шкільна оцінка не зможе визначити, який ти. Оцінка - тільки цифра. За нею, не помітна твоя посмішка, твоя доброта, твоя чесність, твій розум і твої прагнення. І навіть якщо сьогодні оцінка і результати співбесіди тебе не порадували, пам'ятай: це оцінка не тебе самого.

    Уяви, що всередині тебе є вогонь - це вогонь твоїх якостей, твоїх «дарів», твоїх здібностей. Уяви цей теплий і яскравий вогонь всередині себе. Де він знаходиться? Поклади на це місце долоньку. Найчастіше люди відчувають цей вогонь в грудній клітці. Саме торкаючись до цього місця, ми говоримо «Я». Твоє Я- дуже цінно і дуже яскраво. Нам би дуже хотілося, щоб цей вогонь не змогли загасити жодні чужі слова, чужі оцінки, чужі очікування, чужі емоції.

    Іноді, коли в житті відбуваються складності, коли ми не отримуємо того, чого хочемо, коли не потрапляємо в ті місця, які обрали, - нам сумно, і нам іноді здається, що це трагедія і не справедливість. Але уяви: для кожного з нас Найкраще місце, в якому наш внутрішній вогонь зможе горіти яскравіше і потужніше. Ми впевнені, що попереду у тебе зустріч саме з тією школою, з тим вчителями з тими друзями, з якими саме тобі буде радісно і легко рости, вчитися, освоювати якості твого дивного вогню.

    Всього тобі найкращого! Радості і сили в кожному твоєму кроці.

Закони розумно організованого

сімейного виховання школярів.

  1. Пам’ятайте, що навчання — один із найскладніших видів праці, а розумові сили й здібності дітей не однакові.

  2. Не можна вимагати від дитини неможливого. Важливо визначити, на що він здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розумові здібності.

  3. Навчання не сприяє розвитку, якщо воно вимагає від нього механічної роботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення та дії.

  4. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму — побити дитину й цим озлобити її чи зламати. Виключайте опіку, крик, насилля й командно-наказовий тон. Вони викликають протидію дітей, психічні травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в обмані.

  5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини в навчанні та в усіх її справах.

  6. Пам’ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години, 2-го класу — 1,5 години, 3 – 4 класів — до 2-х годин, 5 – 6 класів — до 2,5 години, 7 класу — 3-х годин, 8 – 11 класу — 4-х годин.

  7. Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб’ється на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку.

  8. Не примушуйте учня писати в чернетках, переписувати виконане ним завдання — це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання.

  9. Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, як вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.

  10. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

  11. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Але вашими оцінками має бути „задоволений” та „не задоволений”. Можна додати слово „дуже”. І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви були нею задоволені.

  12. Здоров’я дитини — крихка кришталева куля, а тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя, харчування й відпочинку дітей.

  13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте увагу фізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м’язів (пальців та рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, ігри на музичних інструментах.

  14. Обов’язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки й різні види морального заохочення.

  15. Батько й мати — найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома.

 

Пам’ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині роси відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї.

 

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей були прекрасними.

bottom of page