Флешмоб від 2-Б класу до Всесвітнього дня української хустки

День української хустки відзначається у День Катерини – одне з головних жіночих свят, оскільки це свята вважається заступницею жіночої долі.

Саме українська хустка об’єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки.

З давніх-давен хустка була символом жіночності, вірності і кохання, а також оберегом, що символізує свободу, вірність традиціям і патріотизм.

Дівчата і жінки носили хустку протягом усього року. Хустина була обов’язковим головним убором жінки. Сьогодні можна побачити, що хустки поступово повертаються в моду. Саме українська хустка є трендом у всьому світі.

Свято української хустки сприяє збереженню та відродженню українських традицій.

З нагоди свята у 2-Б класі відбувся майстерклас, де дівчатка вчилися зав’язувати хустку.

Тож, відроджуймо, поважаймо, пропагуймо наші українські традиції – це генетичні скарби нашого народу.

Андріївські вечорниці у 2-Б класі

Андріївські вечорниці – одна з найцікавіших українських традицій, що крізь віки дійшла до нашого часу.

У народі свято Андрія Первозваного називають Калитою. Воно вважається парубочим, оскільки в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.

Так, 13 грудня вчитель початкових класів Кухарчук Наталія Миколаївна провела у 2-Б класі свято «Андріївські вечорниці»

Вчитель з учнями відтворили обряд проведення українських вечорниць, під час якого звучали веселі пісні, виконувались танці, дівчата ворожили на долю на квасолі, на чоботах, ліпили вареники, проводили змагання на спритність між хлопцями.

Кульмінацією свята стала гра «Калита». Калита – обрядовий хліб, який нагадує сонце.  Жартівливий пан Калитинський запрошував гостей (панів Коцюбинських) Калиту кусати, промовляючи: «Їду, їду Калиту кусати!», їдучи на коні до Калити, яка була підвішена на палиці:

– Добрий день, пане Калитинський!

–Добрий день, пане Коцюбинський!

–Куди їдеш?

– Калиту кусати.

– А я буду по зубах писати!

– А я вкушу!

– А я впишу!

– Ой чи впишеш, чи ні,

– Я на білому коні.

Веселі жарти, забави з Калитою, частування смаколиками, співи – усе це створювало гарний настрій та неповторну атмосферу свята. На завершення смачну калиту поділили між усіма учаниками дійства.

Свято відкрило перед учнями дотепність, мудрість, гумор та щедрість талановитого українського народу, красу його традицій і обрядів. Проте, варто пам’ятати, що до результатів Андріївських ворожінь треба ставитися з почуттям гумору, адже доля – це те, що створюємо ми самі.