Підліток та вчитель.

Співпраця без конфлікту.

Саме головне в житті дитини, яка навчається – це не тільки взаємини з однокласниками, а й з вчителями. Як реагувати на зауваження? Як вести себе з викладачем не тільки дитині, а й самим батькам? Найчастіше доводиться стикатися з конфліктами, пов’язаних з непорозумінням однієї сторони з іншою. Дуже жорстке або надто лояльне ставлення до учнів викликає реакцію протесту, тому що в підлітковому віці діти оцінюють у вчителя, перш за все, людські якості. Він повинен розуміти своїх учнів, вести за собою, ставитися до них з повагою і т. д. Також змінюється ставлення і до навчання. Освіта сприймається як підготовка до дорослого життя, і тому вчитель (головне джерело інформації), на думку підлітків, повинен зрозуміло, доступно пояснювати матеріал. На цьому ґрунті теж можуть виникнути протиріччя. Подібно батькам, учитель у свідомості підлітків – володіє владою,  розпоряджається карами і заохоченнями, авторитетне джерело знань у певній області – повинен стати товаришем і другом.

 На їхню думку, ідеальний учитель – це людина, у якої:

1. Є здатність до розуміння, емоційного відгуку; є сердечність, тобто в  особі вчителя хочуть бачити старшого друга.

2. Професійна компетентність, рівень знань поєднується з якістю викладання.

3. Присутні вміння справедливо розпоряджатися даною йому владою.

Але, природно, всі якості поєднуються в одній особі не так часто. Тому виникають конфлікти. Такі конфлікти, у віці від 13 до 18 років неминучі і нормальні. Без них не обійтися. Головне, щоб вони не переростали у «війни», «революції» і щоб правильно оцінювалися.

Найпоширеніші конфлікти:

Конфлікт непокори: підліток відмовляється виконувати ті чи інші вимоги, часто такі, які рік тому не викликали таку реакцію. Відмова може бути висловлений словесно чи діями. Пов’язано це, з бажанням відстоювати свою думку – нехай іноді безглуздим способом.

Конфлікт єдності: підліток робить так, як прийнято в середовищі однокласників. Сам би він так себе не вів, якби не страх виглядати «слабаком», «маминим синочком».

Конфлікт лідерства: підліток бачить конкурента в класі. Він намагається не втратити авторитет.

Конфлікт нелюбові: відбувається тоді, коли до вчителя ставляться без поваги. Знають, що його можна вивести з себе. Спеціально влаштовують такі ситуації, щоб учитель втратив терпіння. Учителі, знаючи, що у віці 13-18 років підлітки можуть вести себе подібним чином, знаходять, частіше за все, вірне рішення.

Фахівцями розроблено чимало рекомендацій, що стосуються різних аспектів поведінки людей у конфліктних ситуаціях, вибору відповідних стратегій поведінки і способів вирішення конфлікту, а також управління ім. Розглянемо поведінку людини в конфліктній ситуації з точки зору його відповідності психологічним стандартам. Вважається, що конструктивне вирішення конфлікту залежить від наступних факторів:   

  • адекватності сприйняття конфлікту, то є достатньо точною, не спотвореної особистими пристрастями оцінки вчинків, намірів як супротивника, так і своїх власних;   

  • відкритості й ефективності спілкування, готовності до всебічного обговорення проблем, коли учасники чесно висловлюють своє розуміння того, що відбувається і шляхи виходу з конфліктної ситуації,   

  • створення атмосфери взаємної довіри і співпраці.

Для педагога також корисно знати, які риси характеру, характерні для конфліктної особистості. До таких якостей можуть бути віднесені наступні:

  • неадекватна самооцінка своїх можливостей і здібностей, яка може бути як завищеною, так і заниженою. І в тому, і іншому випадку вона може суперечити адекватній оцінці навколишніх – і ґрунт для виникнення конфлікту готовий;

  • прагнення, за будь яку ціну, домінувати там, де це можливо і неможливо;

  • консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання перебороти застарілі традиції;

  • зайва принциповість і прямолінійність у висловлюваннях і судженнях, прагнення, будь що, сказати правду в очі;

  • певний набір емоційних якостей особистості: тривожність, агресивність, упертість, дратівливість.

Існують п’ять основних стилів поведінки при конфлікті:

  • пристосування,

  • компроміс,

  • співробітництво,

  • ігнорування,

  • суперництво чи конкуренція.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, в якій ви хочете задовольнити власні інтереси, діючи при цьому пасивно чи активно, і інтереси іншої сторони, діючи спільно або індивідуально.